Це був хрестоматійний приклад шовінізму:
- Пане Хутер, ви не можете відчувати такі ж емоції, які відчуваю я... і всі ми, автохтонні чорногорці тут, щодо боротьби наших предків за свободу Чорногорії, - заявив представник правлячої ПЕС Дарко Драгович.
Якби він знав, про що говорить, я думаю, що він би цього не знав.
- Що знаєте, то робите, а не знаєте, що робите, - сказав Петро Перший у Посланні до катунян.
Те, що він призначений не тільки для них, підтвердила наступна двохсотлітня історія.
А про те, що депутат Драгович лише «робив те, що знав», свідчить очевидне навчання шовінізму протягом останніх десятиліть.
Яку в основному проводили викладачі єдиної ДПС та їхні студенти з усіх відокремлених класів...
Півстоліття тому шкільне визначення шовінізму звучало так:
- Реакційна форма націоналізму, який, приписуючи вищу цінність своїй нації та недооцінюючи інших, прагне експлуатувати та поневолювати інші нації та розпалювати національну ненависть - так пояснює Словник сербсько-хорватської/хорватсько-сербської мови.
Наразі депутат Драгович (не)використав лише першу частину, але це не робить його провину половинчастою.
Другу частину визначення – про експлуатацію, поневолення та розпалювання національної ворожнечі – практикувала влада ДПС цілих тридцять років, по черзі щодо кожного з народів...
* * *
До 1990-х років не лише мовознавці, а й політики були єдині у питанні значення всіх слів – особливо тих, що загрожують братерству та єдності.
Бо тодішня СФР Югославія була унікальною у боротьбі з будь-якими проявами націоналізму, особливо його агресивної форми – шовінізму.
Тої Югославії немає вже 33 роки, вона розколота на сім країн, і в кожній з них кожен депутат захищений від будь-якого покарання за будь-яке сказане слово, навіть шовіністичне...
І яке це має відношення до згаданого спалаху в парламенті?
І що за речі, перш за все тому, що тепер можна лише плювати під вікно депутата Драговича.
Тому що Конституція захищає тих, хто поширює мову ворожнечі, а не жертв цієї мови.
Нікого ще не оштрафували, а тим більше не посадили...
І тому ми сьогодні там, де ми є.
* * *
І де ми знаходимося, ці дні показують масове лицемірство масових захисників, Оскара Гутера та Бобана Батричевича.
Безпрецедентно, якщо мова йде про речників колишнього режиму.
Тому що той режим не тільки народився з мови ненависті, націоналізму та його найкрайнішої форми шовінізму, але він також є місцем їхнього народження...
І народження цього режиму – а отже також мови ненависті, націоналізму та шовінізму – не почалося, як пишуть більшість літописців, 11 січня 1989 року з вимушеної відставки комуністичного керівництва.
Але 20 серпня 1988 року з бурхливими промовами і криками на мітингу в Титограді. Який лише поіменно висловив солідарність із сербами в Косово.
За змістом, мотивом і метою зібрання це був мітинг шовінізму по відношенню до албанців. Усім, не тільки косоварам. І він був найбільшим до того часу на території СФРЮ.
– Ми вб’ємо Власі, так... підемо до Качуші – так почалася чорногорська солідарність…
А продовжив у Белграді...
- Погано чую, погано чую... - сербський лідер удавав глухого, аж натовп заревів...
Це лунало аж до Любляни, Загреба та Сараєво, тому вони намагалися втекти...
Тоді (і) з Титограда на них почали наступати гармати, злодії, попи...
Для більшості депутатів чорногорського парламенту всі хорвати були усташами, всі боснійці - моджахедами, всі албанці - шиптарами...
А чорногорці? Ну, вони були лише «гілкою на сербському дереві» або – їх не було!
Більшість журналістів тоді разом із депутатами розпалювали війну. Розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі, що вже тоді було кримінальним злочином.
Нікого ще не оштрафували, а тим більше не посадили...
І тому ми сьогодні там, де ми є.
* * *
І ми живемо в країні без суддів, де судова влада здійснює правосуддя згідно з інтересами уряду, а не згідно з параграфами закону.
Три десятиліття самодержавства було повалено три роки тому, після цього змінилося три уряди, важливі новини були і в прокуратурі.
Судді, навіть коли вони помиляються щодо професійних і моральних норм, все одно нічого не можуть зробити. До пенсії, коли санкції стануть безглуздими...
З точки зору права та справедливості цей процес щодо Бобана Батричевича також є безглуздим, оскільки неспеціалісту зрозуміло, що цитати, згадані в позові, не можна кваліфікувати як «спричинення національної, расової та релігійної ворожнечі».
Це мало б більше сенсу, якби прокуратура та суд вчасно зайнялися цитатами єпископа, які є героями колонки Батричевича.
І ті, про яких не згадували, але регулярно цитували з дев’яностих.
Якби мова ненависті Сербської церкви та пов’язаної з нею ДПС була зупинена тоді, судді ніколи б не наважилися судити так, як вони.
І замість журналістів, які розпалювали війну, роками на лаві підсудних не сиділи б колумністи Liberal і Monitor, які підбурювали до миру.
І якби ДПС навіть у мирні роки потрапили під санкції, то замість корумпованих брехунів із державних ЗМІ не судили б журналістів незалежної Vijesti, які писали про корупцію та брехню...
І не тільки суд, лідери ДПС та їх уповноважені бандити були готові до бійок, підпалів і вибухів, але й судді не були готові притягнути їх до відповідальності...
І не лише вони, коли медійники ДПС назвали журналістів «Монітора» «повіями, слинявами, лайдаками, морозами, шахраями…», суд оцінив, що це свобода автора, яка мається на увазі у – коротшому нарисі…
А винищення винищенням, якого вимагав перший серед керівників не тільки партії, а й держави, залишилося без справедливого судового реагування...
І не тільки в суді, коли справа доходить до правосуддя, правила мертві, і більшість тих, хто зараз - звичайно, справедливо - вимагає справедливості для Бобана Батричевича...
І тому ми там, де ми є...
* * *
Ось чому проповідники ненависті, брехні, образи та витівки з дев'яностих продовжують виголошувати нам моральні проповіді...
Партія, чиї судді, не лише за проступки, а й за кримінальні справи, тридцять років засуджували свободу публічного слова, закликає до протесту перед судом про проступки на захист свободи публічного слова.
Але партії змінюються, коли вони йдуть з влади, чому б не дати ДПС таку можливість?
Я йому дозволяю, а він сам не хоче.
Яка чорна боротьба з переслідуванням критичної думки, коли ДПС націлюється на Єлену Йованович у тому ж дусі, пов’язуючи її з кланом Шкалярів.
І не через критичне мислення, а - через цитування документів...
PS Ну а тепер моя черга процитувати документ, не міліцейський, а партійний з медіа-архіву ДПС. Те, що ніхто не може образити цю партію, про що свідчить поспішне звільнення недавнього пір’я суддівського корпусу Депі:
«У цій змові BIA, яка була розроблена з метою повного дезінтеграції державного перевороту, керованого Росією, у ЗМІ та представлення його як підступу, Борис Савич, який не має місця у Високому суді, був на службі. кожній владі – не тільки законній, а й реальній – їй не вистачало, щоб нарешті взяти на себе відповідальність і піти з займаної посади».
І більше:
«Борис Савич, обираючи, захищати суддів чи обвинувачених терористів, обрав сторону. Ставши на бік тих, хто обзивав його всілякими словами та образами, Савіч показав, що ціна його обличчя та гідності така ж, як і крісло. він не хоче відпустки».
А потім, як ні в чому не бувало, посипання попелом:
«ДПС, як і раніше, ніколи не втручатиметься в роботу судових органів... Поважаючи поділ влади та презумпцію невинуватості як ключові основи кожної держави».
Що таке... Якщо не вірите, запитайте у Бориса Савича...
Бонусне відео:
