Конституційний Суд прийняв конституційну скаргу компанії "Sveti Stefan Hoteli" AD Budva та скасував рішення Верховного Суду, яке підтвердило відсутність юрисдикції національних судів у спорі з компанією "Adriatic Properties" AD Budva щодо виконання зобов'язань за Договором оренди готелів Kraljičina plaža та Miločer - Sveti Stefan.
Було зроблено висновок, що Верховний Суд свавільно дійшов висновку, що спір не належить до юрисдикції національних судів, а до юрисдикції міжнародного арбітражу.
«Рішення Конституційного Суду встановило, що суди не розглянули суттєве питання про те, чи є це спором, у якому передбачається виключна юрисдикція судової влади Чорногорії, враховуючи, що предмет спору стосується оренди нерухомого майна, розташованого на території Чорногорії», – оголосив Конституційний Суд.
Вони нагадують, що Господарський, Апеляційний та Верховний суди визнали себе некомпетентними у спорі щодо невиконання зобов'язань за Договором оренди, стверджуючи, що це спір з іноземним елементом, тобто оскільки одна договірна сторона складається з кількох юридичних осіб з головним офісом за кордоном, зазначивши, що Договір оренди 2007 року визначав, що будь-який спір, який не буде вирішено за взаємною згодою, буде вирішуватися в Лондонському суді міжнародного арбітражу.
Конституційний Суд визнав конституційно неприйнятною позицію Господарського, Апеляційного та Верховного судів про відсутність підстав для твердження про те, що це справа, яка не може бути вирішена в національних судах, що вони обґрунтовують тлумаченням Закону про цивільне судочинство, «ігноруючи перехідні та прикінцеві положення цього закону, вибірково посилаючись на положення Закону про арбітраж, а також повністю ігноруючи відповідні положення Закону про міжнародне приватне право, який є законом, що спеціально передбачає справи виключної юрисдикції національних судів».
Ключовим питанням у цій справі, зазначає Конституційний Суд, є те, чи є спір придатним для арбітражу, що суди «не розглянули по суті», в частині оцінки того, чи є хоча б одна зі сторін арбітражної угоди фізичною або юридичною особою з постійним місцем проживання/місцем перебування за кордоном, хоча заявник конституційної скарги вказував саме на цей факт під час судового розгляду.
Конституційний Суд окремо зазначив, що суди не оцінили той факт, що сторони Договору оренди виключно вказали Готельну групу «Будванська рів'єра» як орендодавця, а «Адріатик Пропертісіс» як орендаря, які є вітчизняними юридичними особами із зареєстрованим офісом у Чорногорії.
Натомість, Верховний Суд лише зазначив з цього приводу, що «з боку орендаря є кілька юридичних осіб, дві з яких є іноземними юридичними особами...», хоча Договір оренди був укладений вітчизняними юридичними особами із зареєстрованим офісом у Чорногорії як орендар та орендодавець, тоді як гарантом у договорі була визначена юридична особа «Aidway Investments Limited», зареєстрована на Британських Віргінських островах.
Конституційний Суд у своєму рішенні зазначає, що Верховний Суд не розрізняв сторони у відносинах оренди та договорі поруки, який є вторинною угодою та не визначає та не порушує положення договірних сторін у Договорі оренди.
«Верховний Суд, підтвердивши позицію судів нижчої інстанції та просто вказавши гаранта в Договорі оренди як договірну сторону, хоча він не є ні орендарем, ні орендодавцем, фактично неявно дозволив повністю уникнути суворих правил щодо юрисдикції держави, які прямо передбачені Законом про міжнародне приватне право у випадку оренди нерухомого майна, без необхідного аналізу», – йдеться у рішенні Конституційного Суду.
Крім того, як вони зазначили, Верховний Суд не оцінив зміст Договору оренди на основі основних норм договірного права в тому сенсі, що такий договір створює права та обов'язки для договірних сторін, і не розглянув позицію гаранта.
Конституційний Суд зазначає, що Закон про міжнародне приватне право передбачає виключну юрисдикцію судової влади Чорногорії щодо спорів щодо оренди нерухомого майна, розташованого в Чорногорії. На це, за їхніми словами, також вказує практика Верховного Суду, який у справі про перегляд від травня 2024 року заявив про наявність виключної юрисдикції суду Чорногорії щодо речових прав та прав, що виникають з оренди нерухомого майна, розташованого в Чорногорії.
«Оскільки Верховний Суд розглянув лише положення законодавства, які були на користь Adriatic Properties doo Budva, що призвело до відсутності чітких відповідей на вимоги конституційного скаржника, а також до відсутності належного обґрунтування та неоднозначності в тлумаченні положень Закону про арбітраж та Закону про міжнародне приватне право, Конституційний Суд дійшов висновку, що справа не була розглянута відповідно до вимог справедливого судового розгляду. Конституційний Суд скасував рішення Верховного Суду та повернув справу на повторний розгляд та прийняття рішення відповідно до правових позицій, висловлених у рішенні», – йдеться у заяві.
Бонусне відео:
