Конституційний суд відхиляє апеляції: захист об'єктів ЮНЕСКО має перевагу над інтересами інвесторів

Конституційний Суд підтвердив позицію судів загальної юрисдикції про те, що саме подання заяви на отримання дозволу на будівництво не створює набутого права на його видачу, а також не створює зобов'язання для держави видавати його.

8461 переглядів 8 коментар(ів)
Котор (ілюстрація), фото: Shutterstock
Котор (ілюстрація), фото: Shutterstock
Застереження: переклади здебільшого виконуються за допомогою перекладача штучного інтелекту і можуть бути не 100% точними

Конституційний суд Чорногорії відхилив п'ять конституційних апеляцій, пов'язаних з відхиленням запитів на видачу дозволів на будівництво в природній та культурно-історичній зоні Котор, яка входить до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

«Конституційний скаржник стверджував, що на момент подання запиту він відповідав законодавчим вимогам для видачі дозволів на будівництво, але його запити були відхилені шляхом застосування нормативних актів, прийнятих після їх подання. Він вважав, що таким чином було порушено його право на справедливий суд та право на мирне володіння майном», – пояснив суд у своїй заяві.

Конституційний Суд не прийняв ці твердження. Він підтвердив позицію звичайних судів про те, що саме подання заяви на отримання дозволу на будівництво не створює набутого права на його видачу, а також не створює зобов'язання для держави видавати його.

Конституційний суд зазначив, що заборони на будівництво були введені для захисту природної та культурно-історичної зони Котора, яка з 1979 року перебуває у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і що захист цієї території становить законний суспільний інтерес.

«Таким чином, застосування чинних на момент вирішення питання про дозвіл на будівництво нормативних актів не суперечило Конституції чи Європейській конвенції з прав людини», – зазначає суд.

Конституційний скаржник також вказав на нібито ретроактивне застосування нормативних актів.

Однак Конституційний Суд оцінив, що в цьому конкретному випадку йдеться не про ретроактивне застосування, а про виконання міжнародних зобов'язань, які Чорногорія взяла на себе, ратифікувавши Конвенцію про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

У рішеннях Конституційного Суду зазначено:

«Зобов’язання щодо захисту культурної спадщини встановлено Конвенцією про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, яка має пріоритет у її застосуванні. Рішення, на підставі яких не було видано дозвіл на будівництво, є виконанням зобов’язань Чорногорії щодо цієї Конвенції, тому не може бути й мови про ретроактивне застосування».

Конституційний Суд прийняв оцінку звичайних судів про те, що інше тлумачення означатиме надання пріоритету інтересам окремих інвесторів над суспільними інтересами у захисті територій, що перебувають під міжнародним захистом ЮНЕСКО.

Конституційний суд нагадав, що Котор входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1979 року, і що Чорногорію в попередні роки попереджали про небезпеку втрати цього статусу цією територією через неконтрольовану урбанізацію та руйнування культурного ландшафту.

У рішеннях, серед іншого, зазначено:

«Відповідно до вказівок ЮНЕСКО, необхідно було прийняти рішення, які б запобігли подальшому спустошенню природних та культурних цінностей через незаплановане та надмірне будівництво. Збереження Котора, безсумнівно, є і має бути суспільним інтересом».

Конституційний Суд дійшов висновку, що втручання у право заявника на мирне користування майном було спрямоване на досягнення законної мети в суспільних інтересах, і що, подавши заяву на отримання дозволу на будівництво, заявник не набув права, яке б користувалося конституційним захистом як набуте право.

Побачити більше: