Навіть якщо це від вбивства Властимир Зечевич Минуло 34 роки, як Вища державна прокуратура Подгориці відмовилася надати «Вієсті» інформацію про розслідування цього злочину, оскільки, як вони стверджують, це ускладнить встановлення винних і поставить під загрозу «ефективність і законність» процедури...
Такої ж позиції вони мають щодо даних про ще 11 вбивств, скоєних у Чорногорії з 1991 по 2015 рік. Щодо шести інших вбивств вони пояснили, що більше не шукають убивць, оскільки минув термін давності.
Серія цих ліквідацій почалася саме з убивства Властиміра Зечевича, відомого як Мічко італ, 1 вересня 1991 року в Будві.
Пізно вночі його зустріли двоє нападників, які вимагали, щоб друг Зечевича... Тоні Пецович відійти.
Зав'язалася бійка, в якій нападники застосували металевий прут, а потім пролунав постріл. Важкопораненому Зечевичу вдалося дістатися до своєї машини та самостійно доїхати до медичного центру, де він помер від наслідків отриманих поранень.
Белградці Петро i Югослав Паїч їх тоді заарештували за підозрою у вбивстві Которанина. Пізніше вони відмовилися від своїх зізнань у поліції перед слідчим суддею, а потім були виправдані. Вбивць так і не знайшли.
У своїй відповіді на Запит про вільний доступ до інформації Вища державна прокуратура в Подгориці не уточнила нічого щодо цього злочину, але написала, що провела перевірку шкідливості інформації за кількома розслідуваннями та обмежила доступ.
Їх попросили розповісти про те, що вони зробили досі в розслідуванні вбивств Зечевича та Барана. Васа Павічевич i Йован Вуйчич, яких ліквідували на Паштровацькій горі в ніч з 25 на 26 квітня 1996 року, та Горан Жугіч, убитий 31 травня 2000 року в Подгориці.
Окрім цього, також було запрошено інформацію для ліквідації Благоте Секулич, убитий 30 травня 2001 року в Будві, тоді Дарія i Марія Шуріна, які загинули внаслідок вибуху в 2003 році, але також і вбивство Томіслав Вуїсич також ліквідовано в Будві у серпні 2004 року.
Також було відмовлено в доступі до інформації для розслідування вбивства журналіста Душко Йованович, ліквідовано 27 травня 2004 року, але також ліквідовано Іван Щепанович i Славолюб Міятович, у Будві 27 січня та 2 серпня 2011 року.
Їх також запитали, чи належить розслідування вбивства мешканця Будви до їхньої юрисдикції. Саша Маркович, якого ліквідували 17 квітня 2015 року в Будві.
Їх запитали, які конкретні заходи та дії були вжиті в усіх цих розслідуваннях, чи і з яких країн запитувався збір даних та інформації через міжнародну правову допомогу, і чи допомогло це їм, чи щось із цього дало результати, які допомогли б у встановленні винних.
«Після розгляду запиту, про який йде мова, у частині, описаній у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, було встановлено, що поданий запит не може бути задоволений, та що його слід відхилити. Стаття 14, частина перша, пункт 1, абзаци 3, 2, 3 та 4 Закону про вільний доступ до інформації передбачає, що орган державної влади може обмежити доступ до інформації або частини інформації, якщо це є в інтересах запобігання розслідуванню та переслідуванню осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, з метою захисту від розголошення даних, що стосуються, серед іншого, повідомлення про кримінальне правопорушення та його особи, містять дії, вжиті в докримінальному та кримінальному провадженні, докази, процесуальні дії, встановлення особи особи, яка вчинила правопорушення, та процедури захисту свідків», – йдеться у рішенні.
Вони пояснили, що стаття 15, пункт 3 Закону про вільний доступ до інформації передбачає, що обмеження доступу до інформації, пов’язаної з розслідуванням та переслідуванням винних у вчиненні кримінальних правопорушень, можуть тривати максимум десять років.
Вони також заявляють, що у справі про вбивства Щепановича, Міятовича, Йованича, Вуїсича, Секуловича, Жугіча, Павічевича, Вуїчича та братів і сестер Шуріних справи все ще перебувають на стадії розслідування.
Хоча деякі з цих убивств були скоєні понад 20 років тому, Державна прокуратура стверджує, що має обмежений доступ до інформації, навіть попри те, що розслідування ще не розпочато, і що якщо винних буде виявлено та встановлено, процесуальна діяльність може тривати безперешкодно.
«Враховуючи, що справи про вбивства І. Ш., С.М., Д.Дж., Т.В., Б.С., Г. Ж., В.П., Й.В., Д. Ш. та М. Ш. перебувають на стадії розслідування, під час якої проводяться слідчі дії з метою встановлення осіб, які скоюють кримінальні правопорушення, надання інформації та даних, запитуваних у відповідному запиті, може поставити під загрозу подальший хід провадження, а також його ефективність, а також можливе встановлення осіб, які скоюють кримінальні правопорушення у справах, що наразі ведуться проти невідомих осіб. Також, враховуючи, що вищезгадані справи формально перебувають на стадії розслідування, хоча розслідування ще не розпочато, враховуючи, що орган першої інстанції вважає, що у разі виявлення та встановлення осіб, які скоюють правопорушення, процесуальна діяльність може безперешкодно продовжуватися, основною причиною є захист мети провадження. Виходячи з вищезазначеного та відповідно до цитованих положень Закону про вільний доступ до інформації, які є підставою для їх обмеження з метою захисту провадження, тобто самих доказів та вжитих процесуальних дій, орган першої інстанції вважає, що їх Розголошення суперечило б меті закону «встановлених обмежень», стверджують у VDT Podgorica.
У своїй відповіді вони безпосередньо не згадують розслідування вбивств Зечевича та Марковича, хоча й перерахували їх у запиті, який вони опрацьовували.
«Нарешті, з метою подальшої перевірки пропорційності між інтересом громадськості в ознайомленні зі змістом запитуваної інформації та необхідністю захисту законних інтересів кримінального провадження, орган першої інстанції, відповідно до статті 16 Закону, також провів тест на шкідливість та оцінив, що публікація запитуваних даних може призвести до конкретних та серйозних негативних наслідків, насамперед шляхом порушення цілісності провадження, яке перебуває на стадії розслідування, погіршення, а точніше, процесуальної корисності зібраних доказів, ускладнення ідентифікації винних та, зрештою, поставити під загрозу ефективність та законність самого провадження. Враховуючи все вищезазначене, орган першої інстанції вважає, що умови, викладені у статті 14, пункті 3, абзацах 2, 3, 4 та 7 Закону про вільний доступ до інформації для обмеження доступу до інформації, а також умови, викладені для тесту на шкідливість, викладені у статті 16 того ж закону, та постановляє, як у резолютивній частині цього рішення», – йдеться у відповіді, підписаній незалежним радником. Неманья Булатович.
У Чорногорії розшукують вбивць Барана
Барані Васо Павичевич (32) і Йован Йоцо Вуйчич (22) були вбиті на Паштровацькій горі в ніч з 25 на 26 квітня 1996 року.
Так і не встановлено, скільки людей брали участь у тій ліквідації, хто виконавці, замовники...
Офіційно не було оголошено, чи Павичевич і Вуйчич були під контролем поліції у Вірпазарі того вечора, безпосередньо перед вбивством, а також чи поліція згодом заборонила рух на маршруті, яким двоє їхали.
Залишається невідомим, чому Павичевич припаркував свій автомобіль на узбіччі в місті Малий Попов, тобто на чий знак він зупинився з увімкненими поворотниками.
Саме через це було припущення, що вбивство Павічевича та Вуйчича було за підписом служб безпеки.
Проте офіційні версії не згадують про причетність до цього злочину таємної поліції.
Сім років тому Верховна державна прокуратура повідомила «Вісті», що у цій справі ніколи не було потреби у співпраці з поліцейськими силами інших країн, а це означає, що їхні вбивці перебувають у Чорногорії.
Бонусне відео:
