Тридцять років тому лідери США, Великої Британії, Росії та України зустрілися в Будапешті, Угорщина, і підписали меморандум, який пообіцяв Україні забезпечити безпеку в обмін на відмову від свого ядерного арсеналу, який тоді був третім за величиною у світі.
Майже через три роки після того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, українські чиновники називають Будапештський меморандум про зобов’язання безпеки «пам’ятником короткозорості у прийнятті стратегічних рішень у сфері безпеки» та закликають до членства своєї країни в НАТО.
Президенти США Білл Клінтон, України Леонід Кравчук і Росії Борис Єльцин разом із прем'єр-міністром Великобританії Джоном Мейджором підписали меморандум 5 грудня 1994 року.
Стівен Пайфер, досвідчений дипломат, який обіймав посаду посла США в Україні з 1998 по 2000 роки, допоміг узгодити меморандум.
«По суті, у цьому документі США, Британія та Росія зобов’язалися поважати суверенітет, незалежність та існуючі кордони України, а також зобов’язалися не застосовувати силу та не погрожувати Україні силою», – сказав Пайфер українській редакції «Голосу Америки».
Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за величиною ядерний арсенал у світі та погодилася передати всі ядерні боєприпаси зі своєї території до Росії для демонтажу та вивести з експлуатації шахти запуску ядерних ракет.
Усі сторони меморандуму погодилися «утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності підписантів меморандуму».
Однак у 2014 році Росія анексувала Крим і підігріла сепаратистський рух на сході України. У лютому 2022 року вона розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Тримаючи копію Будапештського меморандуму після прибуття до Брюсселя на зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав угоду нагадуванням про те, що будь-які довгострокові рішення, які приймаються на шкоду безпеці України, є "недоречними та неприйнятними".
"Цей документ, цей папір не зміг забезпечити українську безпеку і трансатлантичну безпеку", - сказав Сибіга.
«Тому ми повинні уникати повторення подібних помилок. Це, звичайно, причина, чому ми будемо обговорювати концепцію миру через силу з нашими партнерами, і ми маємо чітке розуміння того, які кроки нам потрібні від наших друзів».
У заяві МЗС України від 3 грудня йдеться: «Єдиною реальною гарантією безпеки України, а також стримування подальшої російської агресії проти України та інших країн є повноправне членство України в НАТО».
Таку позицію повторив в інтерв’ю «Голосу Америки» колишній президент України Петро Порошенко, нині лідер опозиції.
«Просимо розглядати підписання (запрошення) до [приєднання] до НАТО як постійне зобов’язання наших партнерів, у тому числі США, за Будапештським меморандумом», – сказав Порошенко.
«Це передумова, коли Україна добровільно відмовляється від третього ядерного арсеналу у світі, і всі говорили, що якби Україна зараз [мала] цей ядерний арсенал, то не було б війни й окупації», — додав Порошенко.
Російські чиновники звинувачують Україну та її партнерів у порушенні Будапештського меморандуму шляхом розширення НАТО, що, на їх думку, загрожує інтересам безпеки Росії.
Пайфер нагадує, що на початку 1990-х українські чиновники запитували, що зроблять США, якщо Росія порушить Будапештський меморандум.
«Ми сказали, що США збираються щось зробити; ми будемо цікавитися», — сказав Пайфер Голосу Америки. «Однак ми були чіткі: ми сказали: «Ми говоримо вам зараз — це не означає, що ми збираємося відправити американську військову силу для захисту України». Тому документ є меморандумом про обіцянки безпеки, а не про гарантії безпеки».
Мар'яна Буджерін, автор і старший науковий співробітник проекту атомного менеджменту Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді, вважає, що Україна та її західні партнери не до кінця усвідомили російську загрозу. Це були інші часи, сказала вона.
«Був наратив про те, що Україна — мирна країна, і що насправді вона нікому не загрожує, і їй слід було приєднатися до міжнародного співтовариства на добрих умовах», — сказала вона «Голосу Америки». «Холодна війна закінчилася, Радянський Союз розпався, і вся проблема зброї, включаючи ядерну, залишилася в минулому».
Після того, як Росія анексувала Крим у 2014 році, Пфайффер та інші закликали адміністрацію президента США Барака Обами надати Україні оборонну допомогу для виконання зобов’язань за Будапештським меморандумом.
«Я вважав, що адміністрація Обами повинна була зробити більше щодо надання оборонної допомоги Україні», — каже Пайфер. «Але якщо ви подивитеся на останні два з половиною роки, адміністрація Байдена надала понад 100 мільярдів доларів військової та фінансової допомоги Україні. Це, безумовно, відповідає тому, що ми говорили 30 років тому».
Будгерін зазначає, що ядерна зброя, яку Україна успадкувала в 1991 році, не становила «повноцінного ядерного стримування, яке [Україна] могла б просто схопити та використати для стримування Росії».
«Це була частина ядерного арсеналу, розробленого іншою країною, Радянським Союзом, для стратегічних цілей цієї країни. А стратегічною метою Радянського Союзу було стримування НАТО і США», – каже Буджєрін і додає:
«Але зрештою, щоб мати надійний засіб ядерного стримування, Україні доведеться інвестувати набагато більше в незалежну ядерну програму, якої вона не мала».
Буджерін також заявляє, що після підписання меморандуму Україна могла б більше інвестувати у свій звичайний військовий потенціал. Зрештою, каже вона, «головний урок для будь-якої країни полягає в тому, що жоден документ, незалежно від того, наскільки він юридично зобов’язуючий, добре написаний і міцний, не є достатньою основою для національної безпеки». Ви повинні мати можливість реально інвестувати у свою оборону та національну безпеку».
Будапештський меморандум – не єдиний підписаний і порушений Росією документ, який ставить під сумнів майбутні домовленості з Москвою, сказав Пайфер: «Таке сталося і з російсько-українським договором про дружбу, співпрацю та мир 1997 року». Було ще кілька документів, де російський уряд чітко сказав: «Ми визнаємо Україну в межах 1991 року, ми визнаємо і приймемо український суверенітет і незалежність».
Буджерін каже, що це також великий урок для міжнародної спільноти:
«Це історія про те, наскільки крихкою є наша система міжнародного права — міжнародні угоди — і що довіра до неї, її існування, її подальше існування та все, що з цим пов’язано, залежить від того, як держави добровільно її дотримуються, і що держави адекватно реагують коли має місце порушення».
Бонусне відео:
