Минулого тижня федеральний суд Німеччини відхилив клопотання Сергія К. про імунітет. К. звинувачується в участі в диверсії, яка призвела до вибуху газопроводу «Північний потік» у вересні 2022 року. Його заарештували в Італії та екстрадували до Німеччини наприкінці минулого року.
Адвокат підсудного стверджує, що навіть якщо звинувачення правдиві, згідно з міжнародним правом його український клієнт діяв як солдат, який атакував ворожу інфраструктуру. Але суд відмовив йому в імунітеті.
Газопроводи «Північний потік 1» і «Північний потік 2», які безпосередньо з’єднували Росію та Німеччину, з самого початку викликали суперечки через їхню енергетичну залежність від Москви. Вони стали предметом ще більшої уваги після початку вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Акт саботажу змусив Німеччину докласти серйозних зусиль для забезпечення достатньої кількості газу, а ціни на опалення різко зросли. Саме з цієї причини, на думку найвищого кримінального суду, газопровід був «цивільною інфраструктурою», і позов українського відповідача було відхилено.
Більше того, суд заявив, що міжнародне право «не охоплює таємні дії», в яких немає доказів — наприклад, носіння військової форми чи письмових прямих наказів — що диверсанти діяли від імені державних суб’єктів.
Таким чином, К. все одно буде судити за «підрив внутрішньої безпеки» Німеччини та порушення німецького суверенітету, а також може бути проведено розслідування за воєнні злочини через напади на цивільну інфраструктуру, йдеться у заяві суду.
Українська операція чи російська?
У ЗМІ поширювалися спекуляції щодо того, чи діяли К. та його ймовірні спільники прямо чи опосередковано від імені уряду в Києві, чи напад на газопровід був черговою спробою Москви внести плутанину.
Однак, обидва підозрювані поки що є громадянами України, які стверджують, що діяли від імені своєї країни. Трубопроводи були проблемою для відносин Києва з його європейськими союзниками, символізуючи його постійну енергетичну залежність від Москви.
Водночас Росія виграла б від саботажу, створюючи недовіру між Україною та її союзниками, а також отримала б полегшення від кількох міжнародних судових позовів, пов'язаних з газопроводом «Північний потік».
Єнс Фернер, німецький адвокат з кримінальних справ, який писав про цю справу, розповів DW, що саме в цьому полягає небезпека. Він припускає, що можна довести, що підозрювані справді були диверсантами, але обвинувальний вирок можуть винести, якщо не буде належним чином встановлено, хто віддав наказ.
Наразі Федеральний суд заявляє, що він «виходить з того, що позов було ініційовано українською державною владою».
Однак Фернер попереджає, що без доступу до розвідувальних даних та незалежних розслідувань німецька система правосуддя не повністю готова оцінити, звідки надійшов ордер, що може підірвати довіру громадськості до суду.
«Не лише можливості отримання інформації обмежені, але й суд не може остаточно підтвердити розповідь слідчого, а захист не може її спростувати», – каже адвокат.
«Цей сценарій зараз впливає на населення, яке вже глибоко стурбоване дезінформаційними кампаніями та не знає, у що ще вірити», – додає Фернер.
Польща не екстрадує другого підозрюваного
Володимира З., також громадянина України, було заарештовано минулого року у його квартирі під Варшавою, але польська влада досі відмовляється екстрадувати його, незважаючи на міжнародний ордер на арешт, виданий Німеччиною.
Посилаючись на «недостатню інформацію», польський суд заблокував екстрадицію підозрюваного на слуханні в жовтні, а прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск тоді заявив: «Справу закрито».
Коментатори як у Німеччині, так і в Польщі припускають, що Варшава має політичні мотиви для такого результату, оскільки вона давно є жорсткішою щодо Росії та вважає Берлін занадто поблажливим. Польща роками критикує трубопровід «Північний потік». Туск навіть заявив, що екстрадиція З. «не в інтересах Польщі».
Крім того, за словами Фернера, польська судова система не провела належних юридичних процедур. Таке рішення не мало бути остаточним, а мало бути супроводжене запитом на додаткову інформацію, чого польська влада не зробила.
Поки що Німеччина не зверталася до вищих органів ЄС з проханням про екстрадицію З., хоча має на це право. Міністр закордонних справ Йохан Вадефуль заявив, що Берлін поважатиме рішення польського суду та не втручатиметься у правовий суверенітет іншої країни.
Бонусне відео:
