Терористична атака ХАМАС на Ізраїль і війна в Газі, а також її наслідки спровокували низку змін у Саудівській Аравії, на окупованому Західному березі річки Йордан, Лівані, Сирії, Йорданії та Єгипті.
Саудівська Аравія
Після того, як 7 жовтня 2023 року Саудівська Аравія заморозила переговори про нормалізацію відносин з Ізраїлем, ця потенційна угода стала частиною мирних переговорів між Ізраїлем і ХАМАС.
Тим часом 7 жовтня відродило пропалестинську солідарність у суспільстві Саудівської Аравії, сказав DW Себастьян Зонс з німецького інституту CARPO. Проте в політичному та економічному плані війна між Ізраїлем і ХАМАСом сприймається більше як пряма загроза амбітним перетворенням королівства.
«Саме тому останній рік політика Саудівської Аравії була зосереджена на дипломатичному балансуванні», – зазначає Зонс.
Ліван
Відразу після нападу ХАМАС на Ізраїль впливове збройне крило Хізбалли в Лівані, яке ЄС класифікує як терористичне угруповання, розпочало напади на півночі Ізраїлю.
«Спочатку Хезболлу критикували за її рішення розпочати війну з Ізраїлем і втягнути в конфлікт Ліван. Але з 7 жовтня «Хезболла» користується дедалі більшою підтримкою серед населення Лівану», – сказала DW Келлі Петілло, експерт із Близького Сходу Європейської ради з міжнародних відносин.
За її словами, багато ліванців обурені поведінкою Ізраїлю в Газі та тим, що міжнародна дипломатія не дає результатів.
«Вони почали розглядати Хезболлу як єдиного гаранта солідарності з палестинцями», — додає Петілло.
Однак після майже року того, що аналітики називають «обмеженими боями», у вересні відбулася ескалація.
Jordan
Сусідня Йорданія, яка підписала мирну угоду з Ізраїлем у 1994 році, уже рік балансує на політичному канаті.
«З 7 жовтня Йорданія здебільшого намагалася збалансувати сильну внутрішню підтримку палестинської справи зі своїми відносинами з Ізраїлем», — пояснює DW Келлі Петілло.
Король Йорданії Абдалла II і його дружина королева Ранія, яка має палестинське походження, неодноразово заявляли, що не готові приймати більше палестинських біженців. Це загрожувало б справі Палестини в цілому та прямо порушило б мирну угоду, каже Петіло.
«Однак зараз, з потенційним відкриттям нових фронтів не тільки в Лівані, а й на Західному березі Йордан, Йорданія стикається з власним кошмаром», – вважає аналітик.
«Ця ситуація пробуджує побоювання, які виникли одразу після 7 жовтня, а саме поширення конфлікту та міграція палестинців до Йорданії як наслідок цього», – додає Петіло.
Окупований Західний берег
«Ситуація на Західному березі була дуже напруженою ще до 7 жовтня», — сказав DW Петер Лінтль, співробітник відділу Африки та Близького Сходу Німецького інституту міжнародних справ і питань безпеки.
Палестинське самоврядування було слабким протягом багатьох років, єврейські поселенці нападають на палестинців, а нинішній правий ізраїльський уряд ще більше загострив напругу, оголосивши у своїй коаліційній програмі, що Західний берег, або, як вони називають, Юдея та Самарія, може належати лише єврейському народу, пояснює Лінтл. «З 7 жовтня все це посилилося».
Єврейські поселенці-екстремісти нападають на палестинських мирних жителів, а напруга між ізраїльськими військовими та палестинськими бойовиками на окупованому Західному березі річки Йордан досягла нового максимуму у вересні.
«Західне узбережжя — це порохова бочка, яка може вибухнути будь-якої миті», — каже Лінтл.
«У звичайний час можна сказати, що ситуація вже нестерпна з надзвичайно великою кількістю жертв, тільки зараз вона перебуває в тіні війни в Газі та подій 7 жовтня», – додає аналітик.
Сирія
«Війна, яка спалахнула 7 жовтня, додатково відвернула увагу ЗМІ від Сирії та конфлікту, який там триває вже понад 13 років», — сказав Лоренцо Тромбета, аналітик з Близького Сходу, що працює в Бейруті та консультант агентств ООН. нагадує DW.
Він стверджує, що в громадянській війні в Сирії все більше домінують іноземні держави, такі як Росія, Іран, Туреччина, Ізраїль і США. «Усі ці актори стверджують, що вони борються з тероризмом і що їхня мета — стабільність і безпека», — пояснює Тромбета.
Тим часом президент Сирії Башар аль-Асад, який спочатку був ізольований через його жорстокі репресії проти сирійського населення, все більше вітається в арабських і європейських колах.
«На внутрішньому рівні правління Асада більше не підлягає сумніву», — зазначає Тромбета.
Він заявляє, що протягом останнього року Асад мовчав про події та наслідки 7 жовтня, додаючи, що його «підхід тихою дипломатією, далеко від уваги ЗМІ, спрямований на досягнення довгострокових внутрішніх цілей».
Єгипет
З усіх країн регіону лише Єгипет знайшов спосіб використати кризу для посилення свого геополітичного значення після 7 жовтня, сказав DW Тімоті Е. Калдас, заступник директора вашингтонського Інституту близькосхідної політики Тахрір.
Президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі співпрацював з Ізраїлем щодо дозволів на проїзд товарів до Гази та допомагав підтримувати блокаду, пояснює Калдас. Крім того, за його словами, центральна роль Єгипту в переговорах про припинення вогню підсилила важливість Каїра.
«Натомість Каїр отримав велику додаткову підтримку від Вашингтона», — підкреслює Калдас. Білий дім схвалив військову допомогу в розмірі 2024 млрд доларів (1,3 млрд євро) на 1,16 рік.
«Це перший випадок, коли адміністрація Байдена надала повну суму», — каже він, додаючи, що в минулому Вашингтон принаймні утримував частину допомоги, яка залежала від питань прав людини. «І Єгипту насправді стало набагато гірше від цього».
Крім того, до 7 жовтня єгиптяни були зосереджені переважно на погіршенні економічної ситуації в країні.
«Проте жахливі воєнні злочини, скоєні Ізраїлем проти палестинських цивільних у Газі, також потрапили в центр уваги», — каже Калдас.
Він вважає, що громадська думка може змінитися ще більше, оскільки єгиптяни все більше бачать свій уряд як частину проблеми. «Керівництву Єгипту в майбутньому доведеться знайти тонкий баланс, оскільки воно намагатиметься зберегти підтримку Заходу», — підсумовує Калдас у заяві DW.
Бонусне відео:
