Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) 20 листопада опублікувало резолюцію, в якій закликає Іран до «повної та негайної співпраці». Зокрема, агентство хоче розслідувати приблизно 400 кілограмів збагаченого на 60 відсотків урану, що досі зберігається.
З початку 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном у червні Тегеран не дозволяє інспекторам МАГАТЕ доступ до об'єктів, які стали цілями атак.
Поки суперечка триває, Москва розширює свою ядерну співпрацю з Тегераном. «Наша співпраця досягла безпрецедентного рівня», – заявив у середині листопада посол Росії в Тегерані Олексій Дєдов.
За даними іранського інформаційного агентства ISNA, Дєдов наголосив, що Москва допомагає Тегерану в пошуку рішень проблем, пов'язаних з його ядерною програмою, і що вона продовжуватиме цю підтримку.
Наприкінці вересня Москва та Тегеран підписали меморандум про взаєморозуміння щодо будівництва нових атомних електростанцій. Російське агентство з атомної енергії «Росатом» підписало угоду на 25 мільярдів доларів (21,4 мільярда євро) з іранською компанією Iran Hormoz щодо будівництва чотирьох нових атомних електростанцій в Ірані.
«Росія є найважливішим міжнародним партнером для ядерної програми Ірану», – пише для DW експерт з питань Близького Сходу Девід Джалілванд. Він очолює берлінську дослідницьку консалтингову компанію Orient Matters, яка спеціалізується на динаміці між геополітикою, економікою та енергетикою в Ірані та на Близькому Сході.
«Однак він визнає, що коли йдеться про подальше розширення ядерної програми Ірану, Москва багато обіцяла та мало що виконала».
Про будівництво другого реактора в Бушері було оголошено ще у 2016 році. Однак досі це не реалізовано. Він вважає, що навряд чи новий намір швидко перетвориться на дії: «Росія мало зацікавлена у зміцненні стратегічних позицій Ірану на Близькому Сході, як через свої відносини з Ізраїлем, країнами Перської затоки, так і з Туреччиною».
Дванадцятиденна війна: зникла російська допомога
Під час нещодавньої 12-денної війни Тегеран отримував мало підтримки від Москви. А на початку цього року Росія та Іран підписали угоду про стратегічне партнерство, яка передбачає військову та економічну співпрацю протягом наступних 20 років.
Тегеран постачав безпілотники та зброю для агресивної війни Росії проти України, тим самим ставши одним із найважливіших союзників Москви – на шкоду її відносинам з Європою.
Натомість Іран замовив, серед іншого, кілька винищувачів Су-35 для модернізації своїх ВПС. Однак ці літаки не були поставлені до останнього військового конфлікту з Ізраїлем. Війна чітко виявила слабкі сторони іранської протиповітряної оборони.
«Стратегічна угода з Росією виявилася фарсом», – розкритикував Мохамад Садр, член Арбітражної ради – перською мовою «Асамблея за визнання інтересів системи».
«Росії не можна довіряти: вважати, що вона прийде нам на допомогу або почне протистояти США, абсурдно». Садр навіть звинуватив Москву в наданні Ізраїлю інформації про іранські оборонні центри.
В іранському суспільстві імідж Росії відповідно негативний. Професор Тегеранського університету пояснює DW: «Люди знають, що Росія підводить Іран у вирішальні моменти. Багато хто переконаний, що уряд чіпляється за Москву лише для збереження влади, а не в інтересах населення».
Розрахунок, що лежить в основі партнерства
Незважаючи на уроки 12-денної війни, консервативні сили в Ірані вимагають подальшого поглиблення співпраці. «Вплив Росії на центри сили Ірану незаперечний», – заявив DW Афшар Сулеймані, колишній посол Ірану в Баку.
«Консервативні сили підтримують Росію, постачання іранських безпілотників Москві та постійну напруженість у відносинах зі США. Це показує, наскільки сильний цей вплив. Поки ця політична течія при владі, мало що зміниться – і населення нестиме наслідки».
Камран Газанфарі, консервативний член Комітету з внутрішніх справ іранського парламенту, навіть стверджує, що колишній президент Росії та нинішній заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив про готовність Росія постачати Ірану ядерну зброю.
Але експерт Джалілванд вважає таку перспективу малоймовірною: «Росія не зацікавлена в розширенні кола ядерних держав на і без того нестабільному Близькому Сході».
Однак можливо, що Москва могла б постачати технології, які Тегеран теоретично міг би використовувати для своєї військової програми; але пряма підтримка будівництва ядерної бомби вважається виключеною.
Росія використовує «іранську карту» переважно як частину своєї переговорної стратегії щодо США. Хоча Тегеран, згідно з власними заявами, тимчасово призупинив збагачення урану, залишається відкритим питання, чи може Москва змусити Іран скоротити свої запаси урану.
«Росія неодноразово заявляла про себе як про посередника в минулому», – каже експерт з питань Близького Сходу Девід Джалілванд. «Однак, ймовірно, це не мотивовано зацікавленістю у вирішенні ядерного конфлікту. Радше, Москва, враховуючи війну в Україні, намагається позиціонувати себе як нібито конструктивного партнера щодо Сполучених Штатів і тим самим вбити клин між Вашингтоном і Європою».
Бонусне відео:
